¬елич степових п≥рам≥д

« ≥стор≥њ р≥дного краю

1. –одич≥ межир≥чан Ц хто вони?

¬л≥тку 2004 року жител≥ села ће≠жир≥ч на ƒн≥≠про≠пет≠ров≠щи≠н≥ ще раз впевнились, що њхньому поселенню не менше 5 тис¤ч рок≥в.

«а зах≥дною околицею села архео≠логи зд≥йснили розкопки чотирьох древн≥х могил-курган≥в Ц похованн¤ п'¤ти ар≠хе≠о≠ло≠г≥ч≠них культур (к≥нець четвертого, початок третього тис¤чо≠л≥тт¤ Ц друге тис¤чол≥тт¤ до нашоњ ери). якими були древн≥ поселенц≥, що жили прот¤гом двох тис¤чол≥ть поблизу р≥чки ¬овча?

ќкрем≥ археолог≥чн≥ факти:

• тонк≥ скелети, Ївропеоњдний череп;
• войовнич≥: в останньому пристанищ≥ пор¤д з ними Ц кам'¤н≥ сокири, кам'¤на булава;
• майстровит≥: дивовижно точна симетр≥¤ ≥ шл≥фуванн¤ булави, к≥ст¤ноњ прор≥з≥, гостродонн≥, п≥зн≥ше плоскодонн≥ л≥пн≥ горщики;
• з маг≥чними в≥руванн¤ми: поруч з головою Ц незм≥нн≥ горщики з орнаментами, червона вохра, кам≥нчики Ц гран≥тн≥, з п≥щанику, шматочки слюди, кам≥нчик з вм≥стом зал≥за (чи не шматочок метеориту Ц запитують археологи), переважна б≥льш≥сть поховань головою на сх≥д...

ƒосл≥джен≥ могили-кургани розташован≥ поруч з майданом, в≥рн≥ше: фактично зруйнованою десь 50 рок≥в тому археолог≥чною спорудою, ¤ку межир≥чани вс≥х покол≥нь продовжують називати майданом.

« висоти третього тис¤чол≥тт¤, дос¤гнень сьогодн≥шньоњ цив≥л≥зац≥њ, з допомогою ≥сторичних досл≥джень, легенд ≥ факт≥в посп≥лкуЇмось з праукрањнц¤ми Ц земл¤ками, ¤к≥ жили в той древн≥й час, ≥ п≥зн≥ше Ц до початку другого тис¤чол≥тт¤ христи¤нськоњ ери, д≥знаЇмось, ¤ким був цей край, ¤кою була њх духовна культура...

2.  ургани Ц могили-могутники.

“еритор≥¤ п≥вдн¤ ”крањни, ѕодн≥про≠в'¤, ѕричорномор'¤ надзвичайно ба≠гата на кургани. Ќа ”крањн≥ њх завжди називали Ђмогиламиї.

¬ тлумачному словнику ¬. ƒал¤ чи≠таЇмо:

Ђмогаї, Ђмогутаї (слово сх≥дного походженн¤) Ц м≥цн≥сть, сила, влада;

Ђмогутн≥йї Ц знатний, владний;

Ђмогилаї Ц великий древн≥й на≠сип, курган, де, за переказами, похо≠ван≥ могутники, знатн≥ люди, богатир≥.

™ кургани зовс≥м древн≥, ¤ким бага≠то тис¤ч рок≥в, Ї кургани ск≥ф≥в, сармат≥в, ранн≥х слов'¤н. Ќасипали курга≠ни ≥ коч≥вники дес¤того-тринадц¤того стол≥ть (печен≥ги, турки, половц≥). ¬ р≥зн≥ в≥ки окрем≥ похованн¤ велись вже на стародавн≥х курганах-могилах.  урганне похованн¤ було не дл¤ вс≥х, дл¤ обраних.

ƒревн≥х проводжали в ≥нший св≥т переважно через вогонь.

—ьогодн≥шн≥ населенн≥ пункти ѕав≠лоградського району практично роз≠ташован≥ на м≥сц¤х древн≥х поселень. Ќа в≥дстан≥ 10-20 км в≥д с. ћежир≥ч, на булах≥вських земл¤х, 80 рок≥в тому, в 1924 роц≥ академ≥к ƒ. ≤. яворницький досл≥джував кургани катакомбноњ куль≠тури бронзовоњ доби.

ƒосл≥джен≥ багатов≥ков≥ поселен≠н¤ ≥ кургани в сел≥ Ѕогуслав, поселен≠н¤ ранньослов'¤нськоњ культури в сел≥ “роњцьке. ÷≥кав≥ археолог≥чн≥ споруди в селах  очережки, ¬'¤з≥вок, ¬ербки, Ќова ƒача ≥ ≥нших.

ƒн≥пропетровщина маЇ могутн≥ древн≥ корен≥. «найден≥ неол≥тичн≥ поселенн¤, поселенн¤ брон≠зовоњ доби, поселенн¤ слов'¤н черн¤х≥вськоњ культури, ск≥фосарматськ≥ кургани. “овста ћогила царських ск≥ф≥в на Ќ≥копольщин≥ в≥дкрила всьому св≥ту золоту пектораль, ¤ка Ї сьогодн≥ одним ≥з ≥сторич≠них символ≥в ”крањни.

3. —л≥ди р≥зноплем≥нних поселенц≥в.

як св≥дчать ≥сторичн≥ пам'¤тки Ђ ни≠га ¬елесаї ≥ Ђ¬еди слов'¤нї, десь 20 тис¤ч рок≥в тому в легендарн≥й ѕ≥вн≥чн≥й ѕрабатьк≥вщин≥ (√≥перборењ) жили ар≥њ Ц прародич≥ украњнц≥в, рос≥¤н, загалом слов'¤н, ≥ндоар≥йц≥в...

ѕраотець яре (ќре, в ≥нд≥йськ≥й культур≥ –ама) вив≥в ар≥њв в≥д  рай Ц земл≥ ≥ першим заселив нов≥ земл≥. “ак≥ легенди ≥ дотепер ≥снують на ¬олзьких ≥ ƒунайських земл¤х. ¬чен≥ говор¤ть, що ѕрабатьк≥вщина вс≥х ≥ндоЇвропейц≥в Ц п≥вн≥чний басейн „орного мор¤.

јр≥њ засел¤ли Ќижн≥й ”рал, ѕоволж≠ж¤, зд≥йснили походи до  авказу, по≠клали початок ≥ранському народу, по≠селились в ≤нд≥њ, мандрували на «ах≥д Ц на Ѕалкани ≥ ƒунай.

јрата Ц загадкова високорозвинена цив≥л≥зац≥¤ украњнськоњ земл≥, ¤ку назвали при досл≥джен≠н≥ трип≥льською. ≤снувала за ш≥сть тис¤чол≥ть до нашоњ ери ≥ аж до одинадц¤того стол≥тт¤ нашоњ ери входила до складу  ињвськоњ –ус≥ ¤к јрта-јрсан≥¤.

“рип≥льц≥, говор¤ть вчен≥, ≥ Ї ар≥¤≠ми, етн≥чними предками украњнського народу Ц праукрањнц¤ми, праслов'¤нами.

ѕоселенн¤ трип≥льц≥в мали концен≠тричне плануванн¤.

¬ басейн≥ ѕ≥вденного Ѕугу досл≥д≠жено ћайданецьке поселенн¤-г≥гант, в ¤кому було до п≥втори тис¤ч≥ жител, де могло жити до 10 тис¤ч чолов≥к. ∆или кланами по батьк≥вськ≥й л≥н≥њ в довгих одно- ≥ двоповерхових хатинах, в ¤ких кожна с≥м'¤ мала св≥й в≥докремле≠ний куток з глинобитною п≥ччю. ћали п≥дсобн≥ прим≥щенн¤ ≥ високорозвинене гончарне ремесло. √лин¤ний посуд прикрашали жовто-чорним орнаментом, в ¤кий вкладали свою в≥ру в надприродн≥ сили. Ѕули вина≠х≥дливо майстровит≥: мали механ≥чне свердло дл¤ отвор≥в в камен≥ ≥ дерев≥, дерев'¤ний плуг, п≥зн≥ше з'¤вились вироби з м≥д≥. ћали високорозвинене на той час землеробство, дл¤ оброб≥тку земл≥ використовували вол≥в, ¤к т¤глову силу, ≥ дерев'¤н≥ рала.

ћолилис¤ своњм богам: поклон¤лись —онцю, ћ≥с¤цю, вогню, шанували предк≥в.

ћабуть, такими були ≥ межир≥чани 5 тис¤ч рок≥в тому. Ѕули не завжди войов≠ничими: земле≠робство, скотарство, мисливство, рибальство њх ц≥лком задо≠вольн¤ло. Ќа цьому великому роздо≠р≥ж≠ж≥ в р≥зн≥ часов≥ етапи р≥днились з прийшлими кочовими племенами к≥ммер≥йц≥в, ск≥ф≥в, сармат≥в, гот≥в, гун≥в, печен≥г≥в, половц≥в...

ƒесь за 1500 рок≥в до нашоњ ери прийшли на цю територ≥ю вершники на кон¤х Ц к≥ммер≥йц≥. ќдн≥ вчен≥ вважають, що це були кор≥нн≥ степовики п≥вдн¤ ”крањни, ≥нш≥ Ц нижньоњ ¬олги. ¬ Ђќд≥ссењї √омера розпов≥даЇтьс¤ про ѕ≥вн≥чне ѕричорномор'¤, про Ђземл≥ к≥ммер≥йц≥вї. ¬они захопили територ≥ю в≥д ƒону до ƒн≥пра ≥ мандрували на зах≥д по ѕричорномор'ю. √реки називали њх: Ђ“≥, що п'ють молоко кобилиї.  ≥ммер≥йц≥ навчили кор≥нних жител≥в њздити ≥ воювати на кон¤х.

¬ середин≥ першого тис¤чол≥тт¤ до нашоњ ери (сьоме стол≥тт¤) прийшли на територ≥ю ”крањни з≥ сходу, з Ївраз≥йсь≠ких степ≥в ≥раномовн≥ племена войов≠ничих ск≥ф≥в. —к≥фи були неперемож≠ними воњнами, мали гр≥зну на той час зброю: важк≥ списи, довг≥ меч≥. ћетале≠вими лускатими пристосуванн¤ми захи≠щали не лише вершник≥в, а ≥ коней.  оли перша з≥ стр≥л ск≥фського воњна дос¤гала ворога, у польот≥ вже було 5-6 смертоносних стр≥л.

¬ 514 роц≥ до нашоњ ери цар ѕерс≥њ (≤рану) ƒар≥й кинув на —к≥ф≥ю стотис¤ч≠не в≥йсько. —к≥фи ≥ перси Ц нащадки ар≥йц≥в, брати по кров≥ ≥ мов≥ Ц з≥йшлись в степах ѕричорномор'¤ в кривавих битвах. —к≥фи застосували тактику ви≠паленоњ земл≥: уникали пр¤мого з≥ткнен≠н¤, гнали худобу, палили за собою па≠совища. ƒар≥й змушений був залишити —к≥ф≥ю.

¬лада в —к≥ф≥њ належала коч≥вникам Ц Ђцарськимї ск≥фам. ¬они говорили: ЂЌас б≥льше вс≥х ≥ ми кращ≥ за вс≥хї.

 ор≥нн≥ жител≥ орач≥-землероби, ¤ких почали називати так, ¤к ≥ њх завой≠овник≥в, Ц ск≥фами, Ц платили данину царським ск≥фам.

—к≥ф≥¤ зм≥цнила торговельн≥ стосун≠ки з √рец≥Їю. ¬ ѕричорномор'њ, в  риму з'¤вились грецьк≥ колон≥њ. —к≥фи прода≠вали зерно, в≥ск, мед, хутро, худобу ≥ нев≥льник≥в з л≥состепу.

ƒавньогрецький ≥сторик √еродот (490-424 р.р. до н. ери) зд≥йснив мандр≥вку уверх по ƒн≥пру до дн≥провсь≠ких порог≥в ≥ залишив своњ враженн¤ в прац≥ Ђ≤стор≥¤ї.

"Ѕористенес (ƒн≥про) ≥з скитських (ск≥фських) р≥к п≥сл¤ ≤стру (ƒунаю) най≠б≥льша р≥ка ≥, на нашу думку, найбагатша поживними продуктами не т≥льки м≥ж скитськими р≥ками, але й м≥ж ус≥ма взагал≥, кр≥м ™гипетського Ќ≥лу; з цим останн≥м не може зр≥вн¤тись жодна ≥нша р≥ка. ј проте з ≥нших р≥к Ѕористенес найкорисн≥ший: в≥н постачаЇ пречудов≥ ≥ розк≥шн≥ пасовиська дл¤ худоби, пре≠хорошу й у велик≥й к≥лькост≥ рибу; вода його на смак дуже гарна, чиста, тод≥ ¤к р≥чки, ¤к≥ течуть... з пол¤, мають кала≠мутну воду; уздовж нього т¤гнутьс¤ чу≠дов≥ хл≥боробськ≥ пол¤, або росте дуже висока трава в таких м≥сц¤х, де не с≥ють хл≥б; коло гирла р≥ки збираЇтьс¤ сама собою ≥ в дуже велик≥й к≥лькост≥ с≥ль. ¬ Ѕористенес≥ вод¤тьс¤ величезн≥ риби без хребтового стовпа, ¤к≥ звутьс¤ антака¤ми, та йдуть на сол≥нн¤, ≥ багато чого ≥ншого, вартого уваги".

” √еродота Ї записи про пишний ≥ жорстокий поховальний обр¤д цар≥в —к≥ф≥њ: "“руп вожд¤, ¤кий помер, пропиту≠вали воском ≥ возили в≥д племен≥ до племен≥. ѕот≥м транспортували на кол≥сниц≥ до заздалег≥дь п≥дготов≠леноњ могили... ¬ могильн≥ покоњ ховали одну з попередньо удавлених налож≠ниць, а також виночерп≥¤, кухар¤, коню≠ха, слугу, по пар≥ р≥зноњ худоби та золот≥ реч≥. ѕ≥сл¤ цього всього нагортали ¤ко≠мога вищий курган".

—траждало кор≥нне населенн¤ не лише в≥д завойовник≥в. Ѕули ≥ ≥нш≥ лих≥ часи. ƒесь 2300 рок≥в тому, в III стол≥тт≥ до нашоњ ери спекотний кл≥мат раптово зм≥нивс¤ на люто морозний. ≤ нав≥ть „орне море в тому стол≥тт≥ три рази замерзало ц≥лком.

„исельн≥сть населенн¤ р≥зко скоро≠тилось.

„и багатьом древн≥м межир≥чанам вдалось вижити?

“од≥ ≥ зб≥льшилась к≥льк≥сть штучних п≥дземних печер, тунел≥в, п≥дземних поселень.

÷ей пер≥од вчен≥ називають малим льодовиковим пер≥одом.

ѕо його зак≥нченн≥ прийшли на ц≥ земл≥ з ѕрикубанн¤ сармати та роксолани.

—армати, ¤к≥ об'Їднували племена аорс≥в, ¤зиг≥в, алан≥в, роксолан, вз¤ли п≥д контроль територ≥ю в≥д ƒону до ƒунаю ≥ хаз¤йнували тут майже 400 рок≥в з II стол≥тт¤ до нашоњ ери ≥ по ≤≤ стол≥тт¤ нашоњ ери.

ќдин з сучасник≥в залишив записи, що вони були висок≥, красив≥, переваж≠но б≥локур≥, Ђи ¤рость в их глазах всел¤ет ужасї.

—арматська к≥ннота усп≥шно воювала проти римських лег≥он≥в на боц≥ дак≥в (на територ≥њ сьогодн≥шньоњ –умун≥њ) ≥ нер≥дко Ц в склад≥ римських лег≥он≥в.

≤сторики припускають, що тризуб, ¤к символ потрапив до кињвських кн¤з≥в в≥д ¤когось сарматського цар¤, ¤кий породичавс¤ з представницею одного ≥з слов'¤нських племен.

√еродот в≥рив легендам, що сарма≠ти походили в≥д спор≥дненост≥ ск≥ф≥в з амазонками. —арматськ≥ ж≥нки, говорив в≥н, повн≥стю перейн¤ли спос≥б житт¤ древн≥х амазонок: Ђѕолюють верхи на кон≥, супроводжують чолов≥к≥в на в≥йн≥ї.

јрхеологи св≥дчать, що войовничих сарматських ж≥нок п≥сл¤ смерт≥ ховали з≥ зброЇю. ј ще: вони були жриц¤ми...

¬ середин≥ третього стол≥тт¤ нашоњ ери в долину ƒн≥пра прийшли н≥мецьк≥ племена гот≥в, ¤к≥ панували тут майже стол≥тт¤. ¬ четвертому стол≥тт≥ гот≥в по≠т≥снили гуни Ц турецька орда з јз≥њ, через сто рок≥в нова сх≥дна орда Ц авари (обри), пот≥м Ц хазари.

ƒесь тис¤ча з лишком рок≥в тому прибули з територ≥њ ѕ≥вн≥чно-—х≥дного  азахстану нов≥ завойовники, ¤к≥ зали≠шили п≥сл¤ себе в≥д ¬олги до ƒунаю кургани ≥ величезну к≥льк≥сть кам'¤них статуй. ÷их коч≥вник≥в руськ≥ л≥тописц≥ називали половц¤ми (половий Ц бл≥до-жовтий), перси ≥ араби Ц кипчаками, а в≥зант≥йц≥ Ц команами. √оловним воро≠гом дл¤ половц≥в були печен≥ги, вою≠вали вони з хазарами ≥ татаро-монголами. Ѕули в≥йськов≥ сутички ≥з русинами, та дл¤ них вони були скор≥ше союзни≠ками, н≥ж ворогами.

Ћев √ум≥льов у своњх досл≥дженн¤х писав: Ђ ипчаки (половц≥) Ц типов≥ Ївро≠пеоњди, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д своњх п≥вденних сус≥д≥в-туркмен≥в лише ко≠льором волосс¤ ≥ очей, що ≥ було по≠м≥чено рос≥¤нами, коли вони... в 1055 роц≥ уклали мирї.

ѕоловц≥ р≥днились з русинами (ук≠рањнц¤ми) ≥ нер≥дко приймали христи≠¤нську в≥ру. ќдин ≥з половецьких хан≥в “угорхан, тесть кн¤з¤ —в¤тополка ≤з¤славича, з почест¤ми був похований у  иЇв≥.

” цих коч≥вник≥в були пост≥йн≥ при≠станища Ц Ђзимникиї. ќдин з них Ц ’арукань (Ўарукань) Ц сьогодн≥шн≥й ’арк≥в.

¬с≥ прийшл≥ племена в ¤к≥йсь м≥р≥ асим≥лювались в кор≥нних жител¤х-слов'¤нах Ц русинах, ≥ котились дал≥ на зах≥д...

¬≥зант≥йськ≥ джерела шостого сто≠л≥тт¤ називають слов'¤н слов≥нами ≥ ан≠тами. јнти Ц п≥вденно-сх≥дн≥ слов'¤ни. ¬ низинах ƒн≥пра жили племена ант≥в: углич≥, тиверц≥, пол¤ни...

јраби називали жител≥в на п≥вн≥чн≥й територ≥њ в≥д ѕонту („орного мор¤) русами, а „орне море Ц руським морем. —лов'¤нами назвали русин≥в чужоземн≥ л≥тописц≥ тому, що √рец≥¤ ≥ –им одержу≠вали з –уси сильних, високих, красивих раб≥в ≥ рабинь (латинське слово Ђславї, Ђсаклаої Ц раб).

ѕраслов'¤ни, праукрањнц≥ не знали рабовласницького ладу (кр≥м Ђцарсь≠ких ск≥ф≥вї). Ќа –ус≥ до монгольського нашест¤ кн¤з≥в обирали.

ѕрокоп≥й  есар≥йський (в четверто≠му стол≥тт≥ служив у в≥зант≥йського пол≠ководц¤ ¬ел≥зар≥¤) залишив спогади: Ђ÷≥ народи, слов'¤ни ≥ анти, не п≥дкорюютьс¤ одн≥й людин≥, а здавна живуть в демократ≥њ; тому все, що дл¤ них корис≠но чи небезпечно, вони обговорюють сп≥льно.ї Ђ...живуть розс≥¤но ≥ займають велику територ≥ю, мають одну мову ≥ мало чим в≥др≥зн¤ютьс¤ зовн≥шньо. ¬и≠сок≥ на зр≥ст ≥ надзвичайно сильн≥.  ол≥р обличч¤ у них не зовс≥м б≥лий, волосс¤ не русе ≥ не переходить в чорне, а рудувате, ≥ до того ж Ц у вс≥х. Ќа в≥йну б≥льш≥сть ≥з них ≥де п≥шки, тримаючи в руках невеликий щит ≥ дротики; панцир≥ вони не нос¤ть; де¤к≥ з них виход¤ть на б≥й без верхнього ≥ нижнього од¤гу, ≥ б'ютьс¤ в шароварах, ¤к≥ закривають лише частину т≥ла... ѕ≥дступност≥ ≥ лу≠кавства у них зовс≥м мало. ƒуже люб≠л¤ть свободу ≥ н≥кому не хочуть служи≠ти, чи бути п≥д чиЇюсь владою. Ћюбл¤ть веселитись, пот≥шитись, сп≥вати, танцю≠вати. Ѕ≥льша частина земель за ≤стром (ƒунаЇм) належить њмї.

—лов'¤ни Ц русини були нос≥¤ми со≠н¤чноњ (дажбоговоњ) в≥ри, а пот≥м Ц христи¤нськоњ в≥ри.

4. Ђ—ходкаї кам'¤них маг≥в.

Ќа  урганах Ц могилах, на св¤тилищах древн≥ племена ≥ народи мали своњх сторож≥в Ц кам'¤н≥ зображенн¤ бог≥в, вожд≥в, жрец≥в...

Ќа майданчику б≥л¤ будинку ƒн≥пропетровського ≥сторико-краЇзнавчого музею ≥мен≥ ƒ. ≤. яворницького Ц Ђсходкаї Ц пристанище древн≥х кам'¤них статуй, вимушене сус≥дство р≥зних за в≥ком, за статтю, за красою ≥ за своЇю маг≥чною суттю уособлень древн≥х в≥рувань.  олись, на ще не зниклих курганах ≥ св¤тилищах, вони велично несли свою сторожу, дивились завжди на сх≥д —онц¤ ≥ владно зупин¤ли вс≥х, хто трапл¤вс¤ на вв≥реному њм шл¤ху.

Ќе при своЇму д≥л≥ вони сьогодн≥... Ќ≥би в т≥сн≥й кл≥тц≥, чекають: хто до них згл¤нетьс¤. Ќе вс≥ дивл¤тьс¤ на сх≥д —онц¤. √ран≥тн≥ могутники ≥ кам'¤н≥ Ђбабиї Ц ж≥нки ≥ чолов≥ки з довгими к≥сками на спин≥ ≥ дивними головними уборами.  ам'¤н≥ руки Ц на кам'¤них животах, у б≥льшост≥ з них у руках дивн≥ предмети, на плоску баклажку схож≥...

¬ кожному ≥з них Ц багатов≥кова таЇмниц¤ древн≥х знань ≥ в≥рувань. ≤ сво¤ маг≥чна сила.

” в≥дпов≥дь на моЇ доск≥пливе спогл¤данн¤ ≥ намаганн¤ зазирнути в глибоко посаджен≥ оч≥ двох кам'¤них облич Ц неспод≥вано проникливий, неприЇмний енергетичний поштовх...

ЌеприЇмним дл¤ них Ї вимушене сус≥дство чужоњ в≥ри, Ђпраздное любопытствої непроханих гостей? „и час невблаганний см≥Їтьс¤ над колись гордовитими ≥ владними богами-≥долами?..

5.  ернос≥вське дохристи¤нське божество.

150 рок≥в тому в  атеринославськ≥й губерн≥њ нараховувалось 428 кам'¤них курганних статуй. ¬ дев'¤тнадц¤тому стол≥тт≥ при освоЇнн≥, розбудов≥ п≥вденних степ≥в кам'¤н≥ Ђбабиї почали швидко зникати. «усилл¤ми краЇзнавц≥в, ≥сторик≥в певна частина цих дивних пам'¤ток збер≥гаЇтьс¤ в музе¤х.

…мов≥рно, на св¤тилищах несли свою варту кам'¤н≥ стели-≥доли, древн≥ божества. ¬ ƒн≥пропетровському ≥сторичному музењ Ї чотири найстарш≥ по в≥ку кам'¤н≥ маги, древн≥ дохристи¤нськ≥ боги, њм десь 5 тис¤ч, а, можливо, ≥ б≥льше рок≥в.

ќсоблива увага вчених до так званого  ернос≥вського ≥дола, дивом знайденого в 1973 роц≥ в силосн≥й траншењ в сел≥  ернос≥вка Ќовомосковського району, поблизу селища ѕерещепине.

«в≥дк≥л¤сь перекочовував не по своњй вол≥, чи перебував зовс≥м пор¤д? ¬≥д угадуваного села ћежир≥ч до  ернос≥вки десь на п≥вн≥ч, п≥вн≥чний зах≥д близько 80-100 к≥лометр≥в.

„и не про под≥бне древнЇ божество згадуЇтьс¤ в ≥сторичн≥й пам'¤тц≥ Ђ ниги большому чертежуї: Ђ...от гнилой ќрели до верх реки “ерновки верст с 20..., а “ерновка пала в —амару... от ћуравского шл¤ху. ј на реке “ерновке стоит человек-камень (каменный), а у него кладут из Ѕел¤-города станичники, осматривавшие вверенное охранению их пространство и о состо¤нии онаго подававшие донесени¤, так называемые доездные пам¤ти, а другие пам¤ти кладут на —амаре у двух девок каменных. ј от каменного человека до —амары верст с 30...ї

ЂЅольшому чертежу книгаї

м≥стить текстов≥ по¤сненн¤ до старовинних карт –ос≥йськоњ держави к≥нц¤ XVI стол≥тт¤ ≥ ЂЅольшого чертежа пол¤ї Ц карти п≥вденноњ частини –ос≥њ 1627 р., Ћ≥вобережноњ, —лоб≥дськоњ, ѕравобережноњ ”крањни,  римського ханства.  арти не збереглись.

—ьогодн≥шн≥й ор≥Їнтир, ¤кщо вираховувати, де сто¤в "человек-камень" Ц села ¬арвар≥вка ≥ ¬ербуват≥вка ёр'њвського району, к≥лометр≥в 30-40 на п≥вн≥ч в≥д села ћежир≥ч. —учасники краЇзнавц≥ говор¤ть, що шукати його варто на р≥чковому дн≥.

 ернос≥вський людинопод≥бний чотирьохгранний кам≥нь маЇ вгор≥ виступ Ц голову. ¬с≥ гран≥ зашл≥фован≥, покрит≥ поглибленим рисунком, зображенн¤ми людей, тварин, любов≥, полюванн¤, знар¤дь (кирка, сокира, мотига?), б≥л¤ л≥вого плеча щось схоже на лук з≥ стр≥лою. ≤ не зовс≥м дос¤жн≥ дл¤ нас геометричн≥ рисунки-символи ≥ орнаменти. ƒосл≥дники по-р≥зному трактують зашифрован≥ стор≥нки духовного житт¤ праукрањнц≥в.

як на мене, вуса майже козацьк≥ мен≥ подобаютьс¤, дивуюсь шл≥фовц≥ величезноњ брили, дивовижн≥й симетр≥њ ≥ намагаюсь знайти своњ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤:

ƒо реч≥: культов≥ символи Ц зображенн¤ трикутник≥в, зигзаг≥в, сп≥ралей Ц знаход¤ть в залишках древн≥х культур майже на вс≥х земних континентах.

“рикутник (вершиною вгору) на —ход≥ вважаЇтьс¤ символом вогню.

 ернос≥вське божество, кажуть вчен≥, Ц найб≥льш повний образ бога ¬ишну, ¬севишнього...

6. –анньослов'¤нськ≥ боги.

ƒревн≥ праукрањнц≥ мали багато бог≥в.

ћабуть, найдавн≥шим у праслов'¤н, праукрањнц≥в, русич≥в-русин≥в був бог –од.

Ѕог –од Ц це поклон≥нн¤ —онцю, всьому живому, людськ≥й громад≥, предкам. «в≥дси Ц шанобливе, генетично пронесене ставленн¤ до пон¤ть: родина, р≥дн¤, народ, природа, врожай.

” р≥зних слов'¤нських племен бог≥в було багато, та переважно говор¤ть про двох: ѕеруна ≥ ¬елеса (¬олоса).

ѕерун Ц головний бог, бог дощу, грому, блискавки.

¬елес Ц земний, бог л≥су, достатку, в л≥тописах називавс¤ Ђскот≥Їм богомї. ўе рок≥в 1000-500 тому слово Ђскотї говорило не лише про домашн≥х тварин, але ≥ про все майно. "—котником" називали тод≥шн≥х казначењв, а "скотницею" казну.

як св≥дчать л≥тописи, в 907 роц≥ руськ≥ посли в ¬≥зант≥њ Ђкл¤шаси (кл¤лись) оружием своим и ѕеруном Ц богом своим и ¬олосом скотием богомї.

ѕрокоп≥й  есар≥йський в четвертому стол≥тт≥ писав про слов'¤н ≥ ант≥в: Ђ™диного бога √ромовержц¤ вважають вони владикою всього св≥ту ≥ в жертву йому принос¤ть бик≥в ≥ р≥зних св¤щенних тварин.  оли њм загрожуЇ смерть п≥дчас хвороби чи на в≥йн≥, вони дають об≥ц¤нку, що, ¤кщо вр¤туютьс¤ в≥д смерт≥, то негайно принесуть за вр¤туванн¤ жертву богу, Ц ≥ коли небезпека минула, принос¤ть жертву ≥ вважають, що цим вр¤тували соб≥ житт¤. ѕоклон¤ютьс¤ також р≥кам, ≥ н≥мфам, ≥ ≥ншим божествам, ≥ вс≥м њм принос¤ть жертви, п≥д час цих жертвоприношень ворожатьї.

≤з ѕовести временных лет: Ђ» начал кн¤жить ¬ладимир в  иЇве один, и поставил кумиры на холме вне двора теремного: ѕеруна дерев¤нного, а голову его серебр¤ную, а ус золотой, и ’орса ƒажьбога, и —трибога, и —имаргла, и ћокош, и приносил им жертвы, называ¤ их богами...ї (980 р≥к).

Ѕог ¬елес б≥льше шанувавс¤ простим людом ≥ зображенн¤ його сто¤ло в  иЇв≥ далеко за межами кн¤жого Ђтеремаї.

ƒажбог ("ƒай Ѕог" ) Ц древн≥й слов'¤нський бог ≥, ¤к говорить "¬елесова книга" Ц уособлював —онце ≥ ¬сесв≥т, син ѕеруна ≥ русалки –оси, праотець рус≥в.

—трибог керував в≥трами, —имагрл охорон¤в пос≥ви ≥ тварин. ћакош (ћокош) Ц древн≥й слов'¤нський бог-ж≥нка.

Ѕули боги темних сил Ц „ур (ўур), ярило. ≤ менш≥ боги: домов≥ жили в хатах, л≥совики Ц в л≥сах, вод¤н≥ ≥ русалки Ц в озерах ≥ р≥чках. ƒл¤ давн≥х предк≥в вони не були злими.

Ќа високих горбах або п≥д старими деревами ставили зображенн¤ бог≥в з дерева або кам≥нн¤ ≥ молилис¤ до них, приносили своњм богам жертви з овоч≥в.

¬ 988 роц≥ кн¤зь ¬олодимир —в¤тославович вир≥шив ввести ’ристи¤нство на –ус≥ ≥ вел≥в скинути зображенн¤ старих бог≥в, рубати ≥ кидати њх у вогонь. √оловного бога ѕеруна наказав прив'¤зати конев≥ до хвоста ≥ волочити по м≥сту; за ним ≥шли дванадц¤ть муж≥в ≥ били його зал≥зом, а пот≥м кинули у ƒн≥про.

Ќа м≥сц≥, де сто¤ли давн≥ боги, ¬олодимир ставив церкви.

¬ часи, коли викор≥нювалась ¤зичницька в≥ра, було знищено немало ц≥нних, переважно дерев'¤них документ≥в Ц древн≥х сказань.

¬ народ≥ ще довго збер≥галось поклон≥нн¤ богу ѕеруну. –иси ѕеруна христи¤нською рел≥г≥Їю були перенесен≥ на ≤ллю-пророка ≤ √еорг≥¤ ѕоб≥доносц¤, а ¬елес став св¤тим ¬лас≥Їм. якусь частину древн≥х бог≥в христи¤нство оголосило б≥совськими.

ќстаннЇ пристанище ѕерун-√ромовержець, ¤к говор¤ть легенди, знайшов на ƒн≥провському остров≥, зовс≥м недалеко, десь за сотню к≥лометр≥в в≥д згадуваного села ћежир≥ч.

7. Ћегенда про останнЇ пристанище √ромовержц¤.

Ѕув колись на ƒн≥пр≥ остр≥в ѕерун Ц навпроти села ѕетро-—вистунове, ¬≥льн¤нського району «апор≥зькоњ област≥. «ник п≥д водою п≥сл¤ буд≥вництва «апор≥зькоњ √≈—. «алишились легенди, записан≥ в 1890 ≥ 1905 роках в селах јвгустин≥вц≥-—молиц≥, язиково-‘едор≥вка:

Ђƒо прийн¤тт¤ нашими предками христи¤нськоњ в≥ри, кажуть, серед  иЇва сто¤в кам'¤ний (?) ≥дольський Ѕог ѕерун, з золођтою головою. ј тод≥, ¤к кињвський кн¤зь —в¤тославський прив≥з до  иЇва од грек≥в христи¤нську в≥ру, того Ѕога скинуто було в ƒн≥про. ≤ поплив той ѕерун униз за водою, ≥ спинивс¤ аж м≥ж порогами, коло високого скел¤стого острова супроти “≥в≥льжана (“≥в≥льжан Ц один ≥з порог≥в). ¬ тому остров≥ Ї велика печера, ≥ в т≥й печер≥ й оселивс¤ той Ѕог-ѕерун. “ам в≥н перекинувсь у семиголового зм≥¤. ¬≥д того ѕеруна-зм≥¤ й остр≥в прозвали ѕеруном. а печеру Ц «м≥Ївою. ¬ т≥й печер≥, казали стар≥ д≥ди, були двер≥. Ћюди бо¤лись ходити в ту «м≥Їву печеру. “≥льки один д≥д ¬инниченко ходив туди, бо в≥н був великий чар≥вник. ¬≥н брав з собою св≥чку ≥ з нею влазив у печеру, а що в≥н там робив, то нев≥домо. ј ¤к коли було вл≥зе, то там п≥дн≥метьс¤ такий страшенний гул, що аж усе кам≥нн¤ того острова тр≥щить... Ќа сам≥й голов≥ того ѕеруна лежав великий плоский кам≥нь, а на камен≥ був ¤кийсь напис Ц не по нашому було написано... “епер у ту «м≥Їву печеру, ¤к коли дощ, ховаютьс¤ пастухи. ¬они кажуть, що всередин≥ там так: куренем д≥ло, а вгор≥ Ї невелика щ≥лина, кр≥зь ¤ку в ¤сний день пробиваЇтьс¤ сон¤чний пром≥нь.ї

ƒ. ≤ яворницький в своњй прац≥ "ƒн≥провськ≥ пороги" писав: Ђ—упроти середини ѕеруна... лежить у вод≥ кам≥нь –евун... ¬ тиху л≥тню н≥ч перед зм≥ною години, кажуть, шум –евуна переходить в глухий стог≥н, ≥нод≥ в оглушливий рев, у шум з дзвоном ≥ тод≥ його чути далеко-далеко...ї

ћоњ м≥ркуванн¤: чи д≥йсно дерев'¤ний ѕерун з  иЇва знайшов на цьому остров≥ своЇ останнЇ пристанище, чи людська памђ'¤ть захот≥ла тут його поселити зважаючи на особливе енергетичне поле острова з його таЇмничою печерою ≥ ревищем ƒн≥провсьђких глибин в особлив≥, керован≥ ћ≥с¤цем ноч≥...

8.  ам'¤н≥ вартов≥ степових п≥рам≥д.

ўе 17 рок≥в тому в ѕавлоградському крањ нал≥чувалось 445 курган≥в ≥ 236 курганних груп, на територ≥њ ћежир≥цькоњ с≥льради Ц 7 курган≥в ≥ 6 курганних груп.

¬ далекому дитинств≥, за к≥лька к≥лометр≥в в≥д села ћежир≥ч, серед пшеничного пол¤ мен≥ зустр≥лась, ¤к тод≥ здалос¤, велика, чорна, згорблена ≥ гр≥зна кам'¤на "баба", на нап≥встертому оранкою курган≥. ƒовго њњ погл¤д був за моЇю спиною...

¬ цьому крањ були половецьк≥ ≥доли, про ¤ких вчен≥ говор¤ть, що вони не Ї надмогильними пам'¤тниками.

 ам'¤н≥ статуњ Ц чолов≥ки з≥ зброЇю ≥ ж≥нки з прикрасами Ц були уособленн¤м жертвоприношень.

¬ дванадц¤тому стол≥тт≥ азербайджанський поет Ќ≥зам≥ засв≥дчив:

ѕоловц≥ називали њх: Ђбалбалї (тюркською Ц ≥дол). –уськ≥ л≥тописц≥ писали: Ђболванї. ¬ Ђ—лове о полку »горевомї згадуЇтьс¤ про "“мутараканский болван". ¬ народ≥ ц≥ кам'¤н≥ статуњ називають Ђбабаї.

 ам'¤н≥ чолов≥ки в кон≥чних або нап≥вкруглих шоломах. Ќа груд¤х кругла Ђбл¤хаї Ц диск, в≥д ¤коњ на спину ≥дуть ремен≥. Ќа по¤с≥ Ц н≥ж, нагайка, торбинка.

” ж≥нок Ц ц≥кав≥ головн≥ убори, валики-п≥дв≥ски на щоках. Ѕагато прикрас: к≥льцепод≥бн≥ сережки, браслети, на шињ Ц широка гривна ≥ п≥дв≥ски у вигл¤д≥ ромб≥в, трикутник≥в. Ќа по¤с≥: греб≥нь, кресало, н≥ж, кругле дзеркальце з хрестом посередин≥...

≤ чолов≥ки, ≥ ж≥нки Ц з довгими к≥сками на спин≥, в гостроносих чоб≥тках ≥ кафтанах з орнаментом. Ќа потилиц¤х Ц ¤к≥сь ромби ≥ трикутники. ¬ руках чолов≥к≥в ≥ ж≥нок Ц посудина, на плоску баклажку схожа. “акими були, мабуть, половецьк≥ жрец≥ ≥ жриц≥. ≤ вс≥ багаточисельн≥ прикраси ≥ детал≥ од¤гу, про ¤к≥ засв≥дчують кам'¤н≥ Ђбабиї, мали певне призначенн¤ дл¤ маг≥чноњ роботи. ∆рец≥ Ц маги вм≥ли те, що не вм≥ли ≥нш≥, мали доступ до того, що було недос¤жним ≥ншим...

9. „удеса древн≥х.

’то сказав, що сучасне людство на вершин≥ ≥нтелектуального розвитку ≥ може зверхньо спогл¤дати на своњх далеких предк≥в? ƒревн≥ були д≥тьми природи ≥ на ≥нтуњтивному р≥вн≥ знали те, що ми намагаЇмось ос¤гнути через набут≥ знанн¤ ≥ лог≥чне м≥ркуванн¤.

‘антазувати не будемо. Ќе будемо зверхньо спогл¤дати.

ўоб вникнути в суть древн≥х чудес, будемо: м≥ркувати, анал≥зувати, сп≥вставл¤ти, систематизувати. Ќаш погл¤д у минуле Ц з новими знанн¤ми.

ƒиво перше. ÷ей край багатий не лише на кургани Ц древн≥ могили, а ≥ на майдани. ћоњ спостереженн¤: де майдан Ц шукай поруч кургани.

јрхеолог≥чне визначенн¤: Ђћайдани в найпрост≥ш≥й класичн≥й форм≥ Ц це земл¤н≥ споруди, ¤к≥ складаютьс¤ з к≥льцевого валу, входу, що веде до к≥льцевоњ заглибини, ≥ бокових насип≥в Ц крил. „асто зустр≥чаютьс¤ значно складн≥ш≥ споруди цього типу, ¤к правило, з к≥лькома входами ≥ в≥дпов≥дним числом подв≥йних чи потр≥йних крил. ƒе¤к≥ майдани мають посередин≥ к≥льцевоњ заглибини р≥зноман≥тн≥ виступи. ѕодекуди перед входом збереглис¤ сл≥ди нап≥взасипаних ¤мї.

ћайдани вивчались археологами в дев'¤тнадц¤тому ≥ на початку двадц¤того стол≥ть. ѕот≥м наука чомусь вир≥шила, що майдани Ц це зруйнован≥ кургани, ≥ ц≥кав≥сть вчених зникла.

ƒоктор ≥сторичних наук ƒ. я. “елЇг≥н досл≥джував один ≥з майдан≥в п≥д час буд≥вництва каналу ƒн≥про Ц ƒонбас поблизу селища ѕерещепине, десь на в≥дстан≥ 100 к≥лометр≥в на п≥вн≥ч, п≥вн≥чний зах≥д в≥д села ћежир≥ч. —ело  ернос≥вка, зв≥дки кернос≥вське божество, там неподал≥к.

¬исновок вченого: споруда III-II тис¤чол≥ть до нашоњ ери.

ћежир≥цьк≥ кургани, про ¤к≥ йде мова, знаход¤тьс¤ неподал≥к в≥д зруйнованого майдану. Ќа в≥дстан≥ десь семи к≥лометр≥в, за сх≥дною околицею села ћежир≥ч, знаходитьс¤ ще один Ц ћавринський майдан. ƒивом в плин≥ часу збережена ун≥кальна споруда, ¤ка з висоти дельтаплану маЇ форму величезного краба, або павука. ¬еличезний зр≥заний конус з ч≥тким к≥льцем по верх≥вц≥. ѕо верх≥вц≥ три отвори-п≥дкови на п≥вн≥чний сх≥д, на п≥вдень ≥ на зах≥д. Ѕ≥л¤ отвор≥в Ц величезн≥ Ђвусаї, по чотири симетрично з кожного боку намагаютьс¤ на-п≥вк≥льцем обхопити таку ж площу круга, ¤к ≥ котловина.  отловина вражаЇ розм≥рами ≥ дивними пагорбами Ц курганчиками в глибин≥. ќр≥Їнтовн≥ розм≥ри: довжина кола основи зр≥заного конуса б≥л¤ 250 метр≥в, по верх≥вц≥ Ц 120 метр≥в, д≥аметр котловини вгор≥ Ц десь 40 метр≥в, найб≥льший вус Ц 65 метр≥в.

—онце вранц≥ на сход≥ загл¤даЇ в сх≥дний отв≥р Ц п≥дкову, при заход≥ Ц в зах≥дну Ђп≥дковуї. ј п≥вденне в≥кно, мабуть, служило дл¤ спостереженн¤ за заходом —онц¤ в дн≥ зимового сонцесто¤нн¤.

Ќаш≥ верс≥њ:

ћайдан Ц небесний календар, астроном≥чна обсерватор≥¤. √ранд≥озний календарно-обсерваторний комплекс дл¤ спостереженн¤ за рухом —онц¤, ћ≥с¤ц¤, зор¤ного неба ≥ ймов≥рно, не лише в р≥чному цикл≥. ÷е м≥сце дл¤ зв'¤зку небесних ≥ земних ¤вищ, дл¤ обл≥ку часу, дл¤ сп≥лкуванн¤ з Ќебом ≥ в≥чн≥стю...

ћайдан Ц культова споруда, комплекс дл¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в, мол≥нн¤, жертвоприношенн¤, дл¤ зд≥йсненн¤ ритуалу провод≥в у ¬≥чн≥сть через вогнище. Ќа цьому м≥сц≥ просили у —онц¤, ћ≥с¤ц¤, з≥рок своЇчасних дощ≥в, тепла, врожаю, здоров'¤, достатку, мислили про безсмерт¤ душ≥.

ћайдан маЇ дивне енергетичне поле. ¬л≥тку минулого року павлоградськ≥ краЇзнавц≥-езотерики за допомогою б≥олокац≥йноњ рамки прийшли до висновку: в середин≥ котловини, на пагорб≥ б≥л¤ сх≥дного отвору Ц енерг≥¤ благотворно-позитивна, б≥л¤ зах≥дного отвору Ц негативна, на маленькому курганчику в центр≥ котловини Ц р≥зко негативна.

…мов≥рно, в котловин≥ час ≥ прост≥р зм≥нюють своњ характеристики. ≈нергетика непроста, хворим люд¤м небажана.

¬се-таки спод≥ваюсь, що служив ћавринський майдан в певн≥ дн≥ ≥ години, в залежност≥ в≥д пори року, руху —онц¤, «емл≥, ћ≥с¤ц¤:

ѕом≥ркувати треба: чому майдан по форм≥ нагадуЇ парабол≥чну антену косм≥чного зв'¤зку?

Ќам ще треба зрозум≥ти велич древн≥х поселенц≥в, всю особлив≥сть ≥ ц≥нн≥сть њх св≥тосприйн¤тт¤.

ћоњ м≥ркуванн¤: тонкощ≥ ‘ен-Ўуй ≥ теор≥¤ торс≥йного пол¤ мають допомогти...

ƒруге диво. ƒревн≥ мали ≥нтуњтивн≥ знанн¤ про природн≥ джерела енерг≥њ, тонко реагували на про¤ви природноњ енерг≥њ, знали ефект взаЇмод≥њ людськоњ енергетики з енергетикою —онц¤, «емл≥, ћ≥с¤ц¤, зор¤ного неба. ƒл¤ уособленн¤ своњх бог≥в намагались використовувати кам≥нь.

¬ особливому камен≥ Ц велика таЇмниц¤.  ам'¤н≥ божества, з≥бран≥ на курганах ƒн≥пропетровськоњ област≥, Ц з п≥щанику, окрем≥ Ц з гран≥ту. ≤ зв≥дки коч≥вники доставл¤ли в широкий безкрайн≥й степ своњх кам'¤них ≥дол≥в?..

ѕ≥щаник Ц затверд≥лий кремн≥Ївий п≥сок.

 варцит Ц кремнистий кам≥нь, кам≥нь, ¤кий м≥стить кремн≥й.

√ран≥т Ц сум≥ш кварцу, польового шпату ≥ слюди.

—клад кремн≥ю, ¤к х≥м≥чного елементу, в земн≥й кор≥ дос¤гаЇ 25%.

¬ древн≥х трактатах ≥ манускриптах збереглись записи про досл≥дженн¤ маг≥чноњ сут≥ ≥ сили м≥нерал≥в. ¬ ритуальних обр¤дах вони мали спри¤ти очищенню людини в≥д всього негативного ≥ брати ≥з космосу, навколишнього середовища позитивну тонку енерг≥ю.

ѕри народженн≥ дитина отримувала тотемний кам≥нчик Ц душу, ¤кий належало розбудити (Ђмо¤ душаї). Ќ≥ в ¤кому раз≥ не можна було такий кам≥нчик передавати в ≥нш≥ руки. …ого завжди носили при соб≥, дов≥р¤ли таЇмниц≥, радощ≥, печал≥, розмовл¤ли з ним, вкладали свою душу. ƒревн≥ в≥рили в чудод≥йну захисну силу своњх кам≥нчик≥в-м≥нерал≥в, тал≥сман≥в-амулет≥в.

¬ ћежир≥цьких курганах Ц кам≥нчики з п≥щанику, гран≥ту, мабуть, магн≥тного зал≥зн¤ку, шматочки слюди... ¬с≥ вони мають кристал≥чну будову. ј отже: мають велику Ђпам'¤тьї, л≥кувальн≥ властивост≥, маг≥чну силу, владу над людьми.

 ристали здатн≥ п≥дсилювати потоки енерг≥њ, ¤к≥ на нього падають. ÷¤ властив≥сть широко використовуЇтьс¤ в лазерах. Ќауковц≥ працюють над створенн¤м комп'ютер≥в на основ≥ кристал≥в, њх пам'¤ть буде значно перевищувати пам'¤ть сьогодн≥шн≥х комп'ютер≥в.

—ьогодн≥ вчен≥ говор¤ть про те, що кристали здатн≥ сприймати ≥ ретранслювати чужу ≥нформац≥ю.

ќсобливо дивовижний м≥нерал Ц кварц. ¬чен≥ говор¤ть: Ђяк вважали древн≥, кристали кварцу випром≥нюють боже б≥ле св≥тло. ¬они Ц ключ до входу в косм≥чну гармон≥ю, п≥дключають людину до њњ в≥брац≥й. ¬они Ц пров≥дники чистоњ енерг≥њ космосу, генератори високоњ частоти.  ристали схож≥ на п≥рам≥ди, ¤к≥ п≥дключають людей до косм≥чного –озуму.  ристал кварцу, ¤к ≥ будь-¤кий ≥нший кристал, маЇ св≥й енергетичний центр (чакру). јле тому, що в≥сь симетр≥њ кварцу утворюЇ сп≥раль, в кристал≥ з'¤вл¤Їтьс¤ к≥лька проекц≥й основного енергетичного центру (отримуЇ енерг≥ю один центр, а в≥ддаЇ Ц к≥лька). ¬ кристал входить один пот≥к енерг≥њ, а виходить к≥лька поток≥вї.

 варцов≥ камен≥ Ц амулети загострювали ≥нтуњц≥ю, захищали в боротьб≥ з ворогом.  ам≥нчики Ц "≈го" Ц "я" пов'¤зували енергетично св≥дом≥сть людей ≥ њх духовну сутн≥сть, стан душ≥ на б≥льш тонкому, косм≥чному р≥вн≥, особливо п≥д час колективно-родових ритуал≥в. ƒуховне п≥днесенн¤ ритуал≥в мало особливо високу енергетику, п≥дсилювало енергетику кожноњ людини.

ƒревн≥ вожд≥, жрец≥ вм≥ли енергетично впливати на людей.

 ультов≥ кам'¤н≥, зроблен≥ з кристал≥чних м≥нерал≥в, статуњ-божества також мали своЇ енергетично-маг≥чне поле. ¬они були пов'¤зан≥ з енерг≥Їю п≥дземною ≥  осмосу. ≤ тут важливим було м≥сце, де вони несли сторожу. ¬они накопичували ≥ випром≥нювали цю енерг≥ю.  ожному, хто трапл¤вс¤ на вв≥реному њм шл¤ху, вони давали енергетичний посил. Ќа прот¤з≥ доби, ймов≥рно, пот≥к енерг≥њ зм≥нювавс¤. —татуњ реагували в залежност≥ в≥д руху —онц¤, фаз ћ≥с¤ц¤, стану «емл≥. ¬они були пов'¤зан≥ з енерг≥Їю п≥дземною ≥ енерг≥Їю  осмосу.

ћожливо, вранц≥ це була позитивна енерг≥¤, а вноч≥ Ц негативна?..

ƒиво третЇ. ѕригадуЇте: в кам'¤них руках половецьких кам'¤них ≥дол≥в дивн≥ предмети Ц на плоску баклажку схож≥? « невеликим отвором. ƒревн≥ сказанн¤ пов≥домл¤ють, що в жрец≥в були особлив≥ енерго≥нформац≥йн≥ пристроњ дл¤ отриманн¤ ≥нформац≥њ ≥з минулого, тепер≥шнього ≥ майбутнього. ѕристроњ працювали в≥д енерг≥њ рук. ¬середин≥: особлив≥ кристали, вм≥щен≥ в тверду смолу.

ўе були у жрец≥в знанн¤, ¤к≥ сьогодн≥ втрачен≥: стержн≥-жезли дл¤ л≥воњ ≥ правоњ руки. Ќа древн≥х рисунках Їгипетськ≥ жрец≥ тримають в руках жезли-кристали кварцу, ≥нш≥ м≥нерали в м≥дн≥й ≥ цинков≥й оболонц≥.  итайськ≥ ≥мператори тримали в руках Ђприлад житт¤ї Ц нефритов≥ ≥ вуг≥льн≥ палички. ¬исновок вчених: Ђ онтактна р≥зниц¤ потенц≥ал≥в м≥ж жезлами переносить орган≥зм в б≥льш високий енергетичний стан, б≥льш активно йдуть в≥дновлювальн≥ процеси, ¤к≥ спри¤ють гармон≥зац≥њ всього орган≥зму. “акий ефект дос¤гаЇтьс¤ поЇднанн¤м гальванотерап≥њ, металотерап≥њ ≥ на¤вн≥стю слабих ф≥зичних пол≥в, ¤к≥ утворюютьс¤ наповнювачами жезл≥в. ¬они ц≥люще д≥ють на орган≥зм через б≥оактивн≥ точки долонейї.

« жезлами треба було вм≥ти працювати: правильно сто¤ти по в≥дношенню до енергопоток≥в «емл≥ ≥ —онц¤. ќбличч¤м Ц завжди до —онц¤.

∆езли не лише л≥кували. ∆езли мали високу функц≥ю сп≥лкуванн¤ з богами. ™гипетський фараон входив в сп≥лкуванн¤ з ¬ищим розумом, коли тримав в руках жезли, а на голов≥ мав спец≥альну корону з лопаст¤ми до лопаток.

¬се це п≥дсилювало д≥ю електромагн≥тного випром≥нюванн¤ високоњ активност≥, актив≥зувало власну п≥дсв≥дом≥сть ≥ з'Їднувало з Їдиним енерго≥нформац≥йним полем.

«даЇтьс¤, у половецьких Ђбалбал≥вї були так≥ жезли, прикр≥плен≥ до по¤са. ≤ головн≥ убори, ¤к≥ спускались лопаст¤ми на спину. ≤ дивн≥ ромби на потилиц≥...

ўе одне диво. Ќаша увага до маленького дзеркальц¤ з ручкою, ¤ке було у мудрих жрец≥в.

ƒзеркальце чар≥вне. ƒревн≥й малов≥домий пристр≥й дл¤ самопоглибленн¤ (двер≥, кр≥зь ¤к≥ може пройти душа...).

Ѕули колись в  итањ, јнгл≥њ, у ≥нших народ≥в, ≥ сьогодн≥ Ї там в музе¤х.  олись виготовл¤лись в  итањ, а в двадц¤тому стол≥тт≥, за час≥в ћао ÷зедуна, китайц≥ знову зац≥кавились виготовленн¤м таких пристроњв.

≤ сьогодн≥ в окремих районах —иб≥ру, в Ѕур¤т≥њ, на јлтањ збереглись чар≥вн≥ дзеркала у форм≥ вв≥гнутого дзеркального ковшика д≥аметром близько 12 сантиметр≥в, з особливою багатошаровою ручкою ≥ дивним енергетичним пристроЇм на зворотньому боц≥.

¬ восьмому стол≥тт≥ в  итањ була книга "≤стор≥¤ древн≥х дзеркал" з описом њх виготовленн¤. ƒзеркальна сторона Ц ≥з св≥тлоњ бронзи, зворотн¤ Ц з темноњ бронзи, з ¤кимись зображенн¤ми, знаками, символами, ≥Їрогл≥фами. Ќ≥би звичайне дзеркало, але при ¤скравому осв≥тленн≥ можна бачити на дзеркальному боц≥ зображенн¤, нанесен≥ на зворотньому боц≥.

«алишаЇтьс¤ таЇмницею: чому через масивну бронзу проникаЇ св≥тло? «береглись рукописи китайського вченого, датован≥ 1086 роком, в ¤ких пов≥домл¤Їтьс¤, що, ¤кщо на таке дзеркало з зворотнього боку падаЇ ¤скраве св≥тло, то зображенн¤ знак≥в, ≥Їрогл≥ф≥в через основне дзеркало проникаЇ на певну в≥дстань ≥ може (н≥би на екран≥) з'¤витись на ¤к≥йсь протилежн≥й ст≥н≥.

ќсобливу роль в≥д≥гравала ручка дзеркала, ¤ка б≥оенерг≥ю людини трансформувала в енергетичний пот≥к ≥ тод≥ дзеркало починало працювати. –учка непроста: з≥ сп≥ральною дрот¤ною навивкою.

 оли таке дзеркало починаЇ працювати, то перед ним виникаЇ сферичне енергетичне поле.

—ьогодн≥ вчен≥ намагаютьс¤ проникнути в загадков≥ технолог≥њ виготовленн¤ таких дзеркал. ¬ бронзу були вм≥щен≥ дом≥шки фосфору, рад≥оактивних метал≥в. ќсоблив≥ дом≥шки Ц в сп≥ральн≥й ручц≥.

≈фект д≥њ дзеркала зб≥льшуЇтьс¤, ¤кщо воно потрапл¤Ї в руки людей з сильною б≥оенергетикою... ” половецьких кам'¤них статуй на по¤с≥ Ї таке дзеркало (Ђ¬осток Ц дело тонкое...ї). ј ще Ц щось схоже на компас з ручкою... ≥ мав бути особливий пристр≥й з ручкою, ¤ким колись в давнину користувались дл¤ вим≥р≥в на м≥сцевост≥...

Ќауковц¤м, вс≥м нам необх≥дно п≥дт¤гнутись до косм≥чного св≥тосприйн¤тт¤ древн≥х ≥ ¤комога дбайлив≥ше, на б≥льш цив≥л≥зованому, тонкому р≥вн≥, максимально обер≥гаючи в≥д руйнуванн¤, вивчати минувшину.

ќдна мудра людина висловила таку високу думку: "ћавринський майдан-д≥дуган пройшов довгий шл¤х у незворотньому час≥. …ого збер≥г ¬севишн≥й ≥ мудр≥ люди. ¬≥н маЇ величезний енергопотенц≥ал ≥ своЇю енерђгетикою вр≥вноважуЇ оту недобру ближню силу (на ≥ншому берез≥ р. ¬овч≥ ѕавлоградський х≥мзавод), ¤ку створив людський розум дл¤ руйнуванн¤ всього живого".

¬≥н все чуЇ. ¬≥н все бачить...